Цього тижня у світі відзначають Міжнародний день боротьби з корупцією. Безліч країн по всьому світу роками працюють над створенням і впровадженням ефективних антикорупційних інструментів, щоб забезпечити прозорість і сталий розвиток суспільства. Утім, коли я навчався у професора Стенфордського університету Френсіса Фукуями, він наголошував, що ще двісті років тому питання корупції взагалі не стояло, бо всі країни були корумповані.
І це цілком природне явище – плекати свій приватний інтерес більше за публічний. Так усі королі намагалися якомога більше благ отримати для себе, а всі феодали намагалися “віджати” їх у королів. З того часу тільки деякі країни (і це меншість, а не більшість), не до кінця зрозуміло яким чином, змогли побудувати публічну службу, яка плекає суспільний інтерес більше за приватний, хоча це і є неприродно для пересічної людини.
В Україні сьогодні є великий запит на боротьбу з корупцією, але тут теж є свої нюанси. Коли ми з колегами вигадали й створили ProZorro, ми були впевнені, що українці стануть активно користуватися цим інструментом. Ми не очікували, що всі поголовно будуть моніторити закупівлі умовної Укрзалізниці, але сподівалися, що через ProZorro люди будуть принаймні виявляти дрібну-побутову корупцію. Наприклад, коли у школі просять здати гроші на шафи, які насправді вже офіційно закупили.
Але неприємним для мене сюрпризом стало те, що українцям це було не дуже цікаво. Ніхто, окрім професійних досліджувачів корупції та журналістів, не дивився на ці закупівлі. І це було моє перше усвідомлення, що боротьба з дрібною-побутовою корупцією в Україні буде набагато складнішою, ніж може здаватися, на перший погляд.
Річ у тому, що ми – пострадянська травмована країна. Усі ж знають, що означає слово “блат”. Багато років блат був одним з інструментів виживання. Відповідно просто забрати в людей блат і сказати “будьте доброчесними” не вийде. Але однозначно ми мусимо пройти цей шлях, який приведе нас у точку, де доброчесність буде новою нормою. І це буде абсолютно інша – успішна і прогресивна Україна.
Утім, певний консенсус щодо корупції у суспільстві є і сьогодні – абсолютна більшість громадян має величезну ненависть до великої корупції у державних оборудках. І в цьому питанні ми всі є союзниками. А для того, щоб отримати бажаний результат і подолати цю корупцію, важливо мати злагоджену роботу всієї антикорупційної системи – це і НАЗК, і НАБУ, і САП, і ВАКС. Також дуже важливу роль у цьому процесі відіграє суспільство – яке толерує чи не толерує корупцію.
Дійсно, часом дрібна-побутова корупція в Україні може бути єдиним варіантом вирішити якусь проблему. Але перед тим, як нести хабар якомусь дрібному чиновнику, варто пошукати легальну альтернативу (умовно через сервісний центр, ЦНАП чи Дію). Бо є багато покидьків, які користуються незнанням людей і збирають гроші за те, що давно вже можна отримати законно, безкоштовно і швидко.
Ще одна проста річ, яку може зробити кожен із нас, якщо щось незрозуміло у законодавстві, а якісь люди пропонують “вирішити” питання швидко і за готівку, – це звернутися до відповідного органу влади. Багато з них вже мають зручні онлайн-форми для зв’язку, гарячі лінії чи навіть чат-боти, куди можна написати й попросити роз’яснити ситуацію та порадити, як вчинити у тому чи іншому випадку. Такий простий крок може заощадити вам і гроші, і час.
Часом доброчесності складно конкурувати з вигодою від корупції, яку можна отримати тут і зараз. Але те, що подолання корупції єдиний можливий шлях досягти глобального успіху – це факт. По-перше, неможливо за хабар стати умовним Ілоном Маском, а ми все ж таки переходимо з “ери блату” до “ери талантів”. По-друге, варто звернутися до цифр і статистики. Існує такий собі The Human Development Index (HDI) – індекс людського розвитку, який враховує різні показники країн (здоров’я, освіту, соціально-економічну стійкість та інші). Перше місце у цьому рейтингу посідає Норвегія, друге – Швейцарія та Ірландія, на сьомому місці – Швеція, на десятому – Данія. Україна – на 74-ому.
В чому ж секрет скандинавів? Вони змогли побудувати великі, це важливо, та спроможні держави. Тобто там немає питання, як в Сингапурі, що це маленька країна з високооплачуваними службовцями й немає кому красти. Норвегія, наприклад, велика держава, де близько 50% від доходу громадян йде на податки. І всі платять. Чому? Тому що немає корупції. Тому що всі розуміють, що ці гроші будуть використані за призначенням, а не опиняться у кишенях чиновників. Тому їм немає сенсу створювати якісь благодійні фонди чи програми розвитку, бо держава сама фахово про все подбає.
Зрештою, у довгостроковій перспективі доброчесність очевидно вигідніша за корупцію, саме тому нам як державі потрібно зробити все, щоб доброчесність стала новою нормою. І цей шлях однозначно не буде легким та швидким, бо не буває простих рішень для складних проблем. Але результат точно буде вартий докладених зусиль.
Олександр Стародубцев,
заступник Голови НАЗК