НАЗК
UA 01103 Київ Бульвар Дружби Народів, 28
support@nazk.gov.ua
+38 (044) 200-06-94
logo
A-
A
A+
A
A
Звичайна версія сайту
Меню
Від раціонального злочину до політичних мереж: 4 теорії корупції
Офіс доброчесності
Просвіта. Взаємодія
Блог
17 Грудня 2021
|
Від раціонального злочину до політичних мереж: 4 теорії корупції

Від раціонального злочину до політичних мереж: 4 теорії корупції

 

Ніщо не виникає з нічого й не зникає безслідно. Корупція зокрема. Ми ознайомилися з популярними теоріями виникнення й поширення цього явища та стисло описали їх у матеріалі. Наївно, звичайно, розраховувати на виняткове «безслідне зникнення» корупції, а от наведені фактори запобігання до уваги взяти варто.

 

Теорія «раціонального злочину» 


Свого часу професор економіки та соціології Чиказького університету Г. Беккер запропонував економічну модель злочинності. У 1992 р. «за поширення сфери мікроекономічного аналізу на широкий спектр людської поведінки та взаємодії, включаючи неринкову поведінку» він навіть став лауреатом Нобелівської премії. 

Теорія «раціонального злочину» автора побудована на аналізі переваг і можливих втрат від скоєння злочину з боку державного службовця чи виборної посадової особи. 

Важливі тези теорії «раціонального злочину»: 

  • вигода — наріжний камінь вчинення злочину
  • корупціонери — не психопатологічні особи, не жертви соціального гноблення, а раціональні економісти-аналітики. Потенційний правопорушник заздалегідь аналізує як вигоди від злочину (прибуток, користь), так і його негативні наслідки в разі несприятливого результату (наприклад, притягнення до відповідальності). Якщо переваг більше, імовірність протиправних діянь зростає
  • прийняття службовою особою рішення щодо вчинення корупційного діяння можна розглядати як добре обмірковане звичайне інвестиційне рішення в умовах ризику й невизначеності
  • злочинцями стають люди, яким властива підвищена схильність до ризику. Цікаво також, що для них зростання ймовірність затримання — набагато ефективніший «запобіжник», ніж збільшення терміну ув’язнення
  • особи з вищою освітою більш схильні до злочинів, що вимагають великих грошових витрат, а особи із середньою освітою — до злочинів, що вимагають значних витрат часу. Для перших суворим покаранням є тюремне ув’язнення, а для других — виплата грошової компенсації
  • формула очікуваних втрат від участі в корупційних діях посадової особи: очікувані втрати = моральний тягар + очікуване покарання, де очікуване покарання = (ймовірність викриття) х (ймовірність обвинувального вироку в разі викриття) х покарання 


Фактори запобігання:

  1. морально-етичний тягар і суспільний осуд корупційної поведінки
  2. очікування, страх викриття, притягнення до відповідальності й понесення покарання за скоєне

 

Неокласична теорія


Розглядає корупцію як своєрідний тіньовий податок на приватний сектор. Політики та чиновники одержують цей податок унаслідок монополії на прийняття важливих для бізнесу рішень. Водночас корупція (як і будь-який інший вид злочину) є досить ризикованою діяльністю, оскільки той, хто підкуповує або бере хабарі, може бути пійманим і засудженим. 

Знову-таки пріоритетне завдання перед скоєнням протиправного діяння — порівняти очікувані вигоди та можливі втрати. Якщо потенційна користь вища нуля, це стає стимулом для корупції, і навпаки. 

Способи зниження рівня корупції: санкції, штрафи, конфіскацію власності. Це реальні втрати для людини. А от фактори моралі, соціальної приналежності, страху перед суспільним осудом у цій теорії не враховані. Який ефект мають заходи влади проти корупції, відповідно до неокласичного підходу? Висока ймовірність бути спійманим скорочує обсяги корупційних послуг, але збільшує розмір хабаря. Залежність покарання від розміру хабарів, навпаки, скорочує розмір останніх, але збільшує їхню загальну кількість.

 

Інституціональна теорія


На відміну від неокласичного підходу, ця теорія досліджує корупцію як взаємодію людей у соціальному середовищі. Звідси —
основні фактори запобігання

  • ідеологія
  • професійна етика
  • корпоративна культура
  • сімейні традиції
  • релігія 
  • соціальні норми 


До речі, прихильники інституціонального підходу найбільше значення надають саме соціальним нормам. Вони-бо слугують своєрідним «дозволено-заборонено» фільтром  для корупційної поведінки. Водночас соціальні норми є дуже вкоріненими — зміна потребує тривалого часу.

 

Мережева теорія


Вона розглядає безпосередньо політичну корупцію з позицій вивчення корупційних мереж. Такий підхід стосувався переважно політичних партій або виборчого процесу. 

Головні тези:

  • мережа відносин з’єднує громадянське суспільство з політичним адміністративним світом і вертикально об’єднує різні рівні влади
  • особливі форми цієї мережі: клієнтелізм (патрони-клієнти, керівники-підлеглі) та політична машина
  • політична корупція — специфічний спосіб функціонування мережі відносин
  • політика — бізнес, що ґрунтується на розподілі переваг в обмін на прихильність і підтримку
  • політик-бізнесмен розглядає політику як засіб накопичення коштів, впливу та влади. Він повинен уміти створювати мережі, налагоджувати стосунки, формувати довірливі зв’язки, сприяти виконанню взаємних зобов’язань
  • мережа допомагає не лише збільшувати особисту владу, а й створювати необхідне «прикриття» всередині партії, в інших партіях, громадянському суспільстві та державних інститутах

Цікаво, що для боротьби з корупційною поведінкою недостатньо застосовувати заходи «шокової терапії» до громадян. Якщо немає покарання представників корумпованого уряду, вони будуть далі заохочувати людей (підкидатимуть корупційні пропозиції). Тому важливий запобіжник — видима «реакція» на кожну «акцію». 

Використані праці:

https://bit.ly/3e0toT9

https://bit.ly/3F7fn24