НАЗК
UA 01103 Київ Бульвар Дружби Народів, 28
support@nazk.gov.ua
+38 (044) 200-06-94
logo
A-
A
A+
A
A
Звичайна версія сайту
Офіс розбудови доброчесності
Просвіта. Навчання. Взаємодія

Цікаво про декларування

Почитати

У цьому розділі ви знайдете інформацію про те, як в Україні з'явилося електронне декларування, хто має декларуватися та які є види декларацій, що та як декларується, як має здійснюватися перевірка е-декларацій та як працює декларування у світі.

Як в Україні з’явилося електронне декларування?

Подання декларацій для публічних службовців України не є якоюсь новітньою практикою. Нижче описано еволюцію декларування публічної служби в ефективний інструмент запобігання корупції. 

📅 1990-ті

Ще з 1990-х років державні службовці були зобов’язані подавати декларації (Закон України “Про боротьбу з корупцією” 1995 року, Закон “Про державну службу” 1993 року). Однак подавалися вони у паперовій формі, а оприлюднено було лише частину поданих декларацій, зокрема високопосадовців. До того ж оприлюднення здійснювалося в офіційних виданнях державних органів (таких як “Урядовий кур’єр”). 

Важко уявити в реаліях сьогодення, що хтось витрачатиме час та зусилля на те, аби відшукати необхідне офіційне видання та конкретний його випуск, де опубліковано певну декларацію високопосадовця, щоб потім проаналізувати його доходи. Окрім цього, годі було й думати про те, щоб відшукати та отримати  декларацію звичайного державного службовця. Таким чином, система декларування в Україні відрізнялася високим рівнем закритості. 

📅 2006 

Засади змін були закладені, коли 18 жовтня 2006 року Україна ратифікувала Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти корупції, яка стала частиною національного законодавства. Вказана Конвенція набула чинності 1 січня 2010 року.

Так, статтею 13 Конвенції визначено необхідність участі суспільства у заходах щодо запобігання і протидії корупції, яку необхідно зміцнювати за допомогою таких дій:

🔹 посилення  прозорості  та  сприяння  залученню населення до процесів прийняття рішень;

🔹 забезпечення ефективного доступу до інформації для населення;

🔹 проведення заходів щодо інформування населення, які сприяють створенню  атмосфери неприйняття корупції, а також реалізація програм державної освіти,  у тому числі навчальних програм у школах та університетах;

🔹 повага, заохочення та захист свободи пошуку, отримання, опублікування та   поширення інформації про корупцію.

 

📅 2011

У 2011 році було прийнято Закон України ”Про засади запобігання і протидії корупції”, який у контексті декларування вніс деякі зрушення:

🔹 нарешті саме Законом була визначена форма декларацій, що забезпечило сталість переліку інформації, яка підлягала декларуванню;

🔹 було розширено коло осіб, що зобов’язані подавати декларацію.

Водночас у цьому Законі були збережені вимоги щодо обов’язкового оприлюднення декларацій лише обмеженого кола осіб та лише в офіційних друкованих виданнях державних органів, що не сприяло підвищенню відкритості та прозорості доходів та майнового стану публічних службовців. 

Крім цього, для отримання інформації про доходи державного службовця необхідно було подати запит у порядку, передбаченому Законом України “Про доступ до публічної інформації”. 

📅 2013

Лише у 2013 році були внесені суттєві зміни, що вплинули на ситуацію: 

🔹 було передбачено деталізацію форми декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру для того, щоб можна було виявити конфлікт інтересів за результатами її аналізу;

🔹 було відкрито доступ до інформації щодо таких декларацій –‌ їх стали публікувати у вільному доступі в інтернеті. 

Разом з тим, досі передбачалося оприлюднення декларацій лише високопосадовців і на офіційних вебсайтах державних органів. Фінансовий контроль над деклараціями в певний проміжок часу здійснювали, фактично, залежні уповноважені підрозділи у складі органів влади

Іншою проблемою було те, що такі декларації заповнювалися від руки, і як наслідок –‌ їх часто було майже неможливо прочитати. Щобільше, реальних можливостей у частині перевірки іноземних активів вони не мали.

Таким чином, завдяки змінам до законодавства у 2013 році декларування державними службовцями додали ефективності системі здійснення фінансового контролю та контролю за дотриманням законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів, але все ще залишалося не надто дієвим антикорупційним інструментом. 

Відтак постало питання: як покращити декларування, щоб реальний контроль за державною службою щодо випадків незаконного збагачення став можливим? 

Тут важливо зазначити, що закордонний досвід показував, що велику кількість випадків корупційних дій виявляють саме громадські активісти та журналісти. 

Це є важливим превентивним чинником у боротьбі з корупцією, оскільки перспектива настання суспільного осуду з боку громадськості для конкретної особи є ганебною плямою на репутації державного службовця та перепоною у його майбутньому працевлаштуванні.

Спрощення доступу громадськості до відомостей про майно та доходи посадовців сприяє незалежному громадському контролю у сфері запобігання і протидії корупції. Оприлюднення декларацій державних службовців в інтернеті є загальновизнаною європейською практикою і позитивно оцінюється міжнародними організаціями. 

📅 2014

У 2014 році Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про запобігання корупції”, який передбачив створення і функціонування електронної системи подання і оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Прийнятий Закон мав ряд суттєвих відмінностей у контексті декларування:

🔹 Електронна система подачі та оприлюднення декларацій стала працювати через інтернет. Це забезпечило швидкий доступ для будь-кого до інформації, що міститься у деклараціях всіх без винятку суб’єктів декларування. 

Так, усі суб’єкти декларування повинні подавати декларації до Єдиного державного реєстру електронних декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Такі декларації публікуються у Реєстрі та цілодобово доступні для перегляду. Варто зауважити, що персональні дані декларантів не є публічними і не відображаються у відкритому доступі. 

Таким чином, ця зміна значно спростила незалежний громадський контроль у сфері запобігання і протидії корупції. Крім цього, нова система сприяє зменшенню можливості “впливу” на процеси обробки та перевірки декларацій і дає можливість використання автоматизованих систем обробки інформації.

🔹 Розширення переліку інформації, яка підлягає декларуванню.

Система передбачає декларування власних заощаджень у вигляді готівкових коштів, об’єктів незавершеного будівництва, цінного рухомого майна, володіння акціями і корпоративними правами, також необхідно вказувати кінцевих бенефіціарних власників

Декларування цих відомостей значно спрощує виявлення ознак незаконного збагачення та конфлікту інтересів у публічних службовців.

🔹 Запровадження нового заходу фінансового контролю – повідомлення про суттєві зміни в майновому стані.

Цей інструмент призначений для того, щоб будь-яке раптове придбання коштовного майна публічними службовцями не залишилося поза увагою держави та громадян. 

Отже, переваги оновленої системи декларування можна описати через концепцію трьох «В»:

✔ відкритість – подача та оприлюднення декларацій здійснюється онлайн через Єдиний державний реєстр електронних декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: portal.nazk.gov.ua; 

✔ всебічність – збільшення переліку інформації, що вноситься у декларації;

✔ відповідальність – запровадження санкцій за декларування недостовірної інформації та порушення правил електронного декларування, зміна підходу до доведення незаконного збагачення. 

Хто декларується та які є види декларацій?

Хто має подавати електронні декларації? 

Електронні декларації про майновий стан зобов’язані регулярно подавати особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та особи, що прирівнюються до них. Це не тільки державні службовці, а й, наприклад, керівники державних підприємств. 

Детальніше про перелік осіб, які зобов’язані подавати декларації читайте тут: База знань НАЗК.

Типи декларацій:

🔹 Декларація кандидата на посаду. Така декларація подається до призначення або обрання особи на посаду і містить інформацію за попередній рік. Наприклад, якщо особа бере участь у конкурсі на зайняття посади у 2021 році, вона подає декларацію кандидата за 2020 рік. 

🔹 Щорічна декларація. Подається щороку всіма суб’єктами декларування, які призначені на посади. Така декларація охоплює попередній рік (з 1 січня до 31 грудня включно). 

🔹 Декларація перед звільненням. Подається особами, які звільняються або в інший спосіб припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Така декларація подається не пізніше, ніж на 20 день після звільнення, і охоплює інформацію за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями.

🔹 Декларація після звільнення. Така декларація подається до 1 квітня року, наступного за тим, у якому було припинено діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування. Вона охоплює весь рік, у якому відбулося таке припинення діяльності.

Що і як декларується?

Де подати декларацію? 

ℹ Декларації подаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Такі декларації публікуються на публічній частині сайту Реєстру та цілодобово доступні для перегляду. 

Декларації зберігаються не постійно — лише на час виконання особою функцій держави або місцевого самоврядування та п’ять років після того, як вона звільнилася. Остання декларація зберігається безстроково.

Що містить декларація? 

У деклараціях містяться дані про суб’єкта декларування та членів його сім’ї, зокрема: 

🔹 дані про нерухомість, 

🔹 цінне рухоме майно (наприклад, автомобілі або ювелірні вибори), 

🔹 цінні папери, 

🔹 корпоративні права, 

🔹 доходи, 

🔹 грошові активи, 

🔹 фінансові зобов’язання (наприклад, кредити), видатки. 

Також декларуються відомості про членство в організаціях та про юридичні особи, кінцевий бенефіціарним власником яких є декларант чи члени його сім’ї. 

Частина відомостей у декларації є інформацією з обмеженим доступом (конфіденційною), відповідно, побачити її у відкритому доступі неможливо. 

До конфіденційних відомостей належать: реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номера паспорта, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місце проживання, дати народження осіб, зазначених у декларації, місцеперебування об’єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту) та номер рахунку в банківській чи іншій фінансовій установі.

Що, крім декларацій, треба подавати декларантам?

Декларування складається з таких елементів:

декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

Існує чотири види декларацій. Детальніше про них читайте у попередньому підрозділі “Хто декларується та які є види декларацій”; 

повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента:

У разі відкриття суб’єктом декларування або членом його сім’ї валютного рахунка у закордонному банку, відповідний суб’єкт декларування зобов’язаний у десятиденний строк письмово повідомити про це НАЗК. У цьому повідомленні він має зазначити номер рахунку та місцезнаходження банку-нерезидента.

На відміну від декларацій, вказане повідомлення можна надіслати до НАЗК як у паперовому вигляді, так і в Реєстрі. Побачити його в публічному доступі неможливо, оскільки номери рахунків у банківських установах є інформацією з обмеженим доступом, тобто, конфіденційною;

Окремо наголосимо на тому, що повідомлення про відкриття валютного рахунку у банку-нерезиденті не звільняють від обов’язку відображати відповідні дані у декларації.

Повідомлення про суттєві зміни в майновому стані

Повідомлення про суттєві зміни в майновому стані подається в електронній формі та публікується в Єдиному державному реєстрі декларацій (цим забезпечується відкритість інформації та можливість її аналізу). 

Важливим є те, що повідомлення про суттєві зміни в майновому стані зобов’язані подавати лише високопосадовці (Президент, міністри, народні депутати, судді й т.п., повний список – тут). 

Це дає можливість громадськості оперативно моніторити ознаки незаконного збагачення публічних службовців. 

Як здійснюється перевірка е-декларацій?

Щороку декларації подають близько 900 тис. осіб: починаючи від Президента, Прем’єра і закінчуючи провідним спеціалістом у державному органі. Для того, аби перевірити таку кількість декларацій існує Система логічного та арифметичного контролю (ЛАК), яка передбачена Законом України “Про запобігання корупції”.

Що таке ЛАК? 

Для здійснення автоматизованої перевірки даних НАЗК підготувало та впровадило спеціальну програму – Систему логічного та арифметичного контролю. ЛАК аналізує та ранжує декларації повністю автоматично та без втручання людини. 

Система аналізує дані в декларації, співставляючи їх з інформацією із 16-ти державних реєстрів. Наприклад, службовець вказав одну земельну ділянку, а система порівняла інформацію з даними з Держгеокадастру і знайшла ще 3 земельні ділянки, які декларант «забув» вказати. Система такі невідповідності покаже.

Для перевірки даних однієї декларації робиться від 16 до 7,5 тис. запитів до реєстрів. За весь період роботи ЛАК надіслала понад 67 млн запитів до інших реєстрів. Інформація з абсолютно усіх декларацій проходить звірку з реєстрами.

Як працює логічний та арифметичний контроль? 

Нові технічні умови, за якими здійснюється логічний та арифметичний контроль декларацій посадовців, були затверджені 1 вересня 2020 року відповідним Наказом Голови НАЗК. 

Вони визначають перелік невідповідностей у деклараціях та коефіцієнт, який їм присвоюється за результатами логічного та арифметичного контролю. Усі коефіцієнти сумуються, і система автоматично формує рейтинг ризику електронної декларації.

Далі декларації ранжуються від найбільш до найменш ризикованої.  Декларації з найвищими ризиками проходять повну перевірку НАЗК. Її проводять уповноважені особи Агентства. Справи до них потрапляють через автоматизований розподіл. Тобто, який саме працівник перевіряє яку декларацію також визначає комп’ютер. 

З початку запуску Система перевіряла 2 тис. декларацій в тиждень. Зараз потужність системи дозволяє перевіряти до 100 000 декларацій на місяць. Разом з тим швидкість ЛАК залежить, зокрема, від здатності інших реєстрів швидко обробляти запити та надсилати їх НАЗК. 

Як працює декларування у світі?

Декларування чиновників зараз є звичною світовою практикою, однак 50 років тому воно лише зароджувалося. Такий запит виник після Другої світової війни, коли регулярно виникали корупційні скандали.

Публічне декларування в США ухвалили на національному рівні в 1978 році після найбільшого корупційного скандалу — Вотергейту, — зобов’язавши всіх чиновників декларувати свої активи та доходи.

У Франції декларування в нинішньому вигляді запровадили у 2013 році. За відповідним законом усі публічні службовці мають декларувати рухоме і нерухоме майно, грошові активи, інвестиції та зобов’язання, подарунки і оплачені подорожі.  Ця інформація є загальнодоступною.

Загалом така відкритість характерна для більшості найрозвиненіших країн світу. Наприклад, майже всі члени Організації економічного співробітництва та розвитку (серед яких — Україна), оприлюднюють інформацію з майнових декларацій в мережі інтернет. Обов’язковою до внесення є інформація не тільки декларанта, але й членів його родини. Це запобігає переписуванню чиновниками майна на родичів.

Більше про це ми будемо розповідати в нашому Блозі.

Контакти
Офіс розбудови доброчесності

+38 044 200 06 94
м. Київ, вул. Дружби народів, 28
Щомісяця ми розповідаємо про важливі новини Офісу та НАЗК та публікуємо анонси наших проєктів, в яких ви зможете взяти участь. 
Підписатися на розсилку