Ознайомлення зі спектром функцій антикорупційних органів — перший крок до розуміння власне системи. Чим же вони займаються?

• Розроблення політики, аналітичні дослідження, моніторинг та координація.
• Превентивна функція — запобігання корупції у владних структурах.
• Освітня й просвітницька функція. 
• Розслідування та кримінальне переслідування.

Насправді фактичну діяльність антикорупційних органів складно втиснути в чотири пункти. Проте, орієнтуючись на наведену класифікацію, можна узагальнено виділити три типи функціональних та інституційних моделей:   

Багатоцільові агентства

ця модель є яскравим прикладом комплексного підходу та зосередження в межах одного органу всіх основних функцій із запобігання і боротьби проти корупції: розроблення політики, аналітична діяльність, технічна допомога з питань попередження, взаємодія з громадянським суспільством та інформування, моніторинг, розслідування. Важливо підкреслити, що в більшості випадків кримінальне переслідування залишається окремою функцією. Цю модель часто пов’язують із Незалежною комісією проти корупції в Гонконзі та Бюро з розслідування корупційної діяльності в Сінгапурі. Серед послідовників — Литва (Спеціальна служба розслідувань), Латвія (Бюро із запобігання та боротьби проти корупції), Новий Південний Уельс, Австралія (Незалежна комісія проти корупції), Ботсвана (Директорат боротьби проти корупції та економічних злочинів) та Уганда (Генеральний інспектор Уряду).

Служби боротьби проти корупції в структурі правоохоронних органів

у рамках цієї моделі існують різні форми спеціалізованих органів: вони можуть створюватися в органах, які відповідають за виявлення й розслідування корупції, або в органах прокуратури. У деяких країнах усі три функції виконує одне відомство. Ця модель, мабуть, найпоширеніша в державах Західної Європи. Прикладами є Норвегія (Норвезьке національне управління з розслідування і кримінального переслідування злочинів у сфері економіки та навколишнього середовища — ОКОКРІМ), Бельгія (Центральне управління боротьби проти корупції), Іспанія (Спеціальна прокурорська служба з припинення економічних злочинів, пов’язаних з корупцією), Хорватія (Управління з припинення корупції та організованої злочинності), Румунія (Національний антикорупційний директорат) та Угорщина (Центральне управління розслідування). До цієї категорії також входять відділи внутрішньої безпеки — підрозділи правоохоронних органів із вузькою юрисдикцією виявлення та розслідування корупції серед своїх співробітників (Департамент внутрішніх розслідувань у Німеччині та Загін боротьби проти корупції в поліції метрополії в Великобританії). 

Інституції із запобігання корупції, розроблення політики й координації дій

ця модель включає в себе спеціалізовані інституції, які виконують одну або декілька превентивних функцій: проведення досліджень і аналізу, розроблення й координування політики у сфері боротьби проти корупції, проведення навчання й надання консультацій різним відомствам про ризик корупції, можливі заходи для її попередження та інші. Ці органи зазвичай не мають повноважень правоохоронних органів проте можуть виконувати спеціальні контрольні функції, тому наділені особливими правами. Так, відомства, які здійснюють контроль за деклараціями про доходи посадових осіб, можуть мати право доступу до конфіденційної інформації. Інституції, створені за цією моделлю, функціонують у Франції (Центральна служба із запобігання корупції), колишній Югославській Республіці Македонія (Державна комісія запобігання корупції), Албанії (Антикорупційна моніторингова група), на Мальті (Постійна комісія проти корупції), у Сербії і Чорногорії (Антикорупційне управління), США (Управління з урядової етики), Індії (Центральна служба пильності), на Філіппінах (Офіс омбудсмена) та в Болгарії (Комісія з координації діяльності у сфері боротьби проти корупції). 

Огляд моделей спеціалізованих інституцій з боротьби проти корупції опублікувала Організація економічного співробітництва і розвитку (OECD). 

«Одна з найвідоміших у світі спеціалізованих інституцій з боротьби проти корупції — Незалежна комісія проти корупції — була заснована в Гонконзі в 1974 році, — ідеться в резюме до огляду. —  Своєю діяльністю Комісія зробила значний внесок в успіх Гонконгу в зниженні рівня корупції. Натхненні цим успіхом, багато держав у світі, включно з країнами Східної Європи, ухвалили рішення про створення власних інституцій із запобігання і боротьби проти корупції. Цей крок часто розглядався як єдиний можливий шлях до зниження рівня корупції, тому що наявні інституції із цим завданням не могли впоратися». 

За інформацією OECD, низка міжнародних договорів вимагає від держав-учасниць створення спеціалізованих антикорупційних органів. Так, Конвенція ООН проти корупції вимагає наявності двох типів інституцій: органу/органів для запобігання корупції та органу/органів/особи, які спеціалізуються на боротьбі проти корупції за допомогою правоохоронних заходів. 

Міжнародні організації, що займаються антикорупційною діяльністю

ОЕСD

рушійна сила світового антикорупційного руху вже понад чотири десятиліття. Основними цілями роботи структурного підрозділу Організації для боротьби з корупцією та доброчесністю (ACI) є підтримка надійних установ, а також відкритих, ефективних та інклюзивних ринків. Такі цілі відповідають зобов’язанням ОЕСD щодо покращення економічного та соціального добробуту людей у всьому світі. Організація встановлює глобальні стандарти та надає інструменти для їх реалізації. 

Світовий банк

підхід до боротьби з корупцією поєднує активну політику передбачення та управління ризиками в проєктах. Група Банку ретельно перевіряє потенційні проєкти та працює з клієнтами, щоб зменшити можливі корупційні ризики, які були виявлені. Коли звинувачення підтверджуються, компаніям, причетним до неправомірної поведінки, забороняють брати участь у будь-якій новій діяльності, що фінансується Групою Світового банку. Зацікавлені уряди отримують висновки розслідувань. На сьогодні Група Світового банку публічно заборонила або наклала інші санкції на понад 1000 фірм і фізичних осіб.

Також Світовий банк постійно ділиться розробленими інформаційними матеріалами та практичними кейсами, спрямованими на боротьбу з корупцією. Наприклад, низка антикорупційних ініціатив, записка щодо політики «Забезпечення доброчесності в реагуванні уряду на COVID-19», глобальна доповідь «Підвищення ефективності та прозорості уряду: боротьба з корупцією». 

GRECO

орган Ради Європи з антикорупційного моніторингу. Головна мета — допомога країнам-учасницям у боротьбі з корупцією. GRECO встановлює державні антикорупційні стандарти, контролює їх дотримання, допомагає виявити недоліки в національних антикорупційних стратегіях, пропонує рішення, а також надає країнам майданчик для обміну досвідом у сфері викриття й запобігання корупції. До речі, GRECO надала статус спостерігача Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСD) та Організації Об’єднаних Націй, представленій Управлінням ООН з наркотиків і злочинності (UNODC).

U4

стратегічні цілі організації спрямовані на підтримку партнерів і ширшої антикорупційної спільноти. Їхня реалізація можлива завдяки якісному реагуванню на зміни та покращенню результатів. U4 діляться практичними порадами для протидії корупції через різноманітні формати: діалоги, публікації, онлайн-тренінги, семінари, заходи, службу підтримки та свій блог.

Transparency International

це глобальний рух, поширений у понад 100 країнах для подолання корупційної несправедливості. Місія — зупинити корупцію, сприяти прозорості, підзвітності та доброчесності на всіх рівнях і в усіх сферах суспільного життя. Організація має понад 90 центрів адвокатури та юридичної консультації (ALAC) у 60 країнах, які надають безкоштовні та конфіденційні юридичні консультації, а також заохочують людей повідомляти про корупцію, гарантуючи підтримку. 

Джерела:

Огляд OECD — https://bit.ly/3ynmukq 

Ресурс OECD — https://bit.ly/3yrbzGv 

Ресурс Світового банку — https://www.worldbank.org/en/home 

Ресурс GRECO — https://bit.ly/3yqI9Il 

Ресурс U4 — https://bit.ly/3EUGq0t 

Ресурс Transparency International — https://www.transparency.org/en