Коли ви чуєте слово “доброчесність”, що уявляєте? Загальне визначення чи, може, конкретну ситуацію? Зазвичай людям легше описати, як це — чинити доброчесно або бути доброчесним, аніж дати визначення терміну.
Якщо говорити доступно, то доброчесність — це чинити правильно, навіть коли ніхто не бачить.
Оскільки поняття доброчесності сприймається як більш абстрактне, говорити про це стає складно або ж навіть некомфортно: ніхто не хоче здаватися моралізатором. Але насправді в останні роки з’являється все більше досліджень про те, як виховання доброчесності впливає на стан розвитку суспільства та окремих громадян.
Узагальнена гіпотеза звучить так: якщо зі школи прицільно виховувати в дітях доброчесність, на виході ми отримаємо більш успішне суспільство, у якому рівень корупції нижчий, а рівень громадянської свідомості вищий.
Уже в школі діти потрапляють у ситуації, коли їм потрібно робити вибір — учинити правильно чи зручно. Списати на контрольній чи виконати завдання самостійно? Або ж дати списати домашню роботу однокласнику чи відмовити, бо це несправедливо? А якщо він чи вона образиться? Як будувати стосунки далі? І таких ситуацій безліч. Пізніше, у дорослому житті, вони трансформуються в інші — виконати свою роботу доброчесно чи використати чужу ідею та видати за свою? Дати хабар чи відстояти своє право на безоплатну послугу, гарантовану законом? А якщо відмовлюся давати хабар, то чи стане доктор лікувати мене якісно? Дитячі проблеми стають дорослими й супроводжують нас протягом усього життя. Саме тому починати говорити про доброчесність та виховувати цю якість потрібно зі школи.
Декілька досліджень IEA (International Association for the Evaluation of Educational Achievement), проведені в різні роки з 2009 по 2016, показали: освітні програми про громадянство (включно з доброчесністю) зокрема сприяють тому, що молоді люди з більшою ймовірністю відкидатимуть корупцію як опцію.
Інше дослідження встановило зв’язок між прозорим середовищем у класі та громадянською поведінкою дітей у майбутньому. У тих класах, де вчителі підтримували справедливість, повагу й толерантність, учні в майбутньому більшою мірою демонстрували сильні громадянські зобов’язання (Civic Measurement Models: Tapping Adolescents’ Civic Engagement, 2007).
Водночас що більше в суспільстві відповідальних, свідомих та доброчесних громадян, то успішним є це суспільство.
Тут можна говорити про багато різних аспектів для вимірювання наших спільних здобутків, але розглянемо очевидний — матеріальний. Якщо десять із десяти громадян є доброчесними (чесно сплачують податки, наповнюючи ними бюджет, не розкрадають його через корупційні схеми, маючи на це повноваження), то сума бюджету очевидно буде більшою, ніж якщо лише, наприклад, троє з десяти поводяться доброчесно. А бюджет — це гроші, які вкладаються в загальні суспільні блага. Це й лікарні, і дороги, і парки, і пільги.
Важливо розуміти, що освіта про доброчесність не повинна обмежуватися лише формальним визначенням термінів у рамках одного уроку чи сухого курсу. Доброчесності варто навчати послідовно — на різних прикладах, аналізуючи та обговорюючи реальні/можливі ситуації з життя. Тому одним із найбільш ефективних способів виховувати доброчесність є за можливості інтеграція теми в різні шкільні предмети. Наприклад, на уроці історії поміркувати про ті чи інші події минулого в розрізі доброчесності; написати твір для уроку літератури; поговорити про фальсифікацію даних наукового експерименту під час заняття з фізики чи хімії.